Шукати в цьому блозі

середу, 20 березня 2024 р.

 


 


 https://docs.google.com/presentation/d/17yiWzGo66PfyRckAWQHCUQSeH3951mhuJB3WNf2GqLU/edit#slide=id.p1

Поезія – це життя мови. Доки існує поезія, доти мова не є чимось застиглим і внормованим. Поезія дозволяє тобі порушувати правила.

Сергій Жадан

 

Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку 21 березня. Встановлено 1999 року ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО. Вперше відзначено 21 березня 2000 року.

Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетівлітературним клубам, які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова. Цей день, вважає ЮНЕСКО, повинен сприяти створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва, відкритого людям.

Протягом тривалого періоду становлення української держави, культура переживала нелегкі часи поневолення під ярмом різних факторів та епох. Незважаючи на це, поезія  крізь віки надихала людей на боротьбу за краще життя, починаючи із Івана Котляревського і продовжуючи сьогоденням.

Поезія – це найвеличніша форма, в яку може втілитися людська думка. Так про поезію говорив відомий французький поет, історик та політичний діяч Альфонс де  Ламартін. Саме поезія є рушієм сили волі націй та народів. Найбільшого розквіту нація досягає лише тоді, коли її поетичне серце підкріплене поетичними словесними творіннями її митців. І так само в період розбрату чи поневолення, першими захисниками та визволителями є майстри поезії, в рядках яких, слова перетворюються на заклики до боротьби та найгострішу в світі зброю. Поезія як вияв думки вражає своєю внутрішньою силою, здатною розпалювати серця. Українська поезія є невід’ємною частиною української культури, яка за період її становлення неодноразово видозмінювалась, набуваючи все більшого рівня розвитку та поповнюючи свій досвід не лише розвитком рукотворного мистецтва, але й найвеличнішими витворами слова.  Поезія на території України поступово стала одним із головних атрибутів нашого народу, адже українська мова одна з найбільш милозвучних мов світу

Міцність української поезії перевірена не лише часом, але й рівнем майстерності її «лицарства», що відображено у десятках та сотнях безцінних віршів, поем. Чимало з яких було створено в 20 столітті, а особливо в період 2-ої половини 20 століття, що стало найтяжчим періодом як для поезії, так і для українського народу в цілому. Причиною цього є жорстокість радянського союзу та світові війни, які намагалися під корінь знищити частину світової історії поезії, починаючи із знищення інтелігенції та наступними гоніннями за митцями слова. Та незважаючи на весь той гніт, українська писемна творчість не тільки залишила величезну кількість бездоганних творів мистецького пера, але й подарувала  відомих поетів та поетес.

На теперішній день, українська поезія перебуває у розквіті сил та своїх можливостей, коли можна без утисків створювати майбутню квітку на безмежному полі українського писемного мистецтва. Серед квіток, сьогодні розквітають могутні стовпи української поезії та прози, такі як «Нова дегенерація», «Бу-ба-бу», «Геракліт» «ЛуГоСад», а найбільш відомі на сьогодні поети, такі як Ліна Костенко, Оксана Забужко,   Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Сергій Жадан, Степан Процюк, Іздрик, Іван Малкович до сих пір створюють шедеври сучасної поезії , які вражають не лише звичайних читачів, але відомих критиків і не лише в Україні, але й закордоном, що відзначає високий рівень майстерності українського поетичного слова .

четвер, 29 лютого 2024 р.

 


9 березня особлива дата для українців – День народження Тараса Григоровича Шевченка. Його називають нашим пророком, Великим Кобзарем і українським генієм. Шевченко був відомий і боротьбою за визволення українського народу.

Пройшло 210 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Український видатний митець залишив кілька важливих послань, які для українців стали закликом до дії.

 

Любив чай із ромом та модний одяг. Цікаві факти про Тараса Шевченка

 

1. Тарас Шевченко був невисокого зросту – трохи більше 164 см.

2. Улюбленим напоєм Тараса був чай із ромом.

3. У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.

4. 1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 – в 35 країнах світу — Бразилії, США, Китаї тощо. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко.

5. Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір.

6. За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику.

7. 500 м² − площа найбільшого портрета Кобзаря. Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою проїзд Садовий, 30, і внесений до Книги рекордів України. Графіті малювали ночами протягом двох тижнів.

8. У 2002 році на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки з’явилася оновлена 50-рублева банкнота з портретом Тараса Шевченка на лицьовій стороні. Раніше в обігу тут були купюри в 50 000 рублів із зображенням пам’ятника Тарасові Шевченку перед університетом в Тирасполі.

9. Основну освіту Кобзар отримував всього лише 2 роки в церковно-приходській школі. Багатьма знаннями поет зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт, яка навчала його польської та французької мов, але основні знання мов Тарас отримав від лакеїв.

10. Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв у Петербурзі, будучи успішним портретистом. У своєму щоденнику він писав про величезне задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу.

11. 2500 рублів – еквівалент 45 кілограмів срібла – саме стільки було витрачено на викуп поета з кріпацтва. Заробити таку фантастичну суму зміг Карл Брюллов, написавши портрет Василя Жуковського і продавши його на аукціоні. За деякими даними, частина грошей була надана імператорською сім’єю. 400 рублів виділила сама імператриця Олександра Федорівна і по 300 рублів – спадкоємець престолу Олександр II і княгиня Олена Павлівна.

12. 15 років – стільки поет провів в Україні за все життя. У 14 років він виїхав із України з поміщиком Енгельгардтом, якому прислужував із дитинства, і потім приїжджав в Україну лише погостювати.

 

Вислови відомих людей про Т. Г. Шевченка

 

Є. Маланюк

Не поет – бо це ж до болю мало,

Не трибун – бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все – «Кобзар Тарас»

Він, ким зайняло і запалало.


О. Вишня

«Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю».


Є. Сверстюк

«Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять…».


І.Франко

«Коли б мені прийшлося одним словом схарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би: се поезія бажання життя. Свобідного життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці і цілої суспільності, цілого народу, – це ідеал Шевченка, котрому він був вірним ціле життя».


Джон Ф. Кеннеді

«Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вкладу культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини».


Микола Палієнко

Ти нам залишив прагнення високі,

Шляхи священні, по яких іти

Твого сумління й мужності уроки

Ми бережем і будем берегти.


Максим Рильський

«Народ Шевченка не забуває і ніколи не забуде. Поет живе в серцях свого народу».


Павло Тичина

«Сьогодні думи Шевченка є невіддільні від дум нашого народу. І тому народ так часто, так охоче звертається до свого поета. Гуманізм Шевченка, його ставлення до людини, його постійна турбота за пригноблених – як це зараз нам співзвучно!».


Павло Грабовський

«Невмирущий дух поета, як і раніше, витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення».


Микола Пазяк

«Пісні на слова Шевченка мали значний вплив на українську народнопоетичну творчість. Вони внесли в народні пісні свіжі мотиви, ідеї, збагатили їх новим змістом, розширили мелодійне звучання. Перехід Шевченкових поезій у народний репертуар триває, кожне покоління і самодіяльних митців, і композиторів-професіоналів поповнює його новими зразками».


Олесь Гончаp

«Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира...Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і внаших піснях,у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен pозвиватись».

«Світова слава Шевченкова зpостає й шиpиться pазом зі славою його наpоду, pазом із зpостаннямpолі й пpестижу нової, вільної Укpаїни...»    


А. Луначарський

«Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури»;


А. Курелла, (Німеччина)

«Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі»


Е. Камілар, (Румунія)

«Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками»


Н. Хікмет, (Туреччина)

«Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка»


М. Якубець, (Польща)

«Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі

















Завдання:

Опитування за змістом поезії "Садок вишневий коло хати"
https://learningapps.org/display?v=pnbodfzhc20





Інфографіка

яка представляє життєвий та творчий шлях великого 

Тараса Шевченка






четвер, 1 лютого 2024 р.

Конкурс буктрейлерів

1 ролик

2 ролик


                                                3 ролик

4 ролик


                                                      5 ролик


6 ролик


7 ролик


8 ролик


9 ролик




           

понеділок, 29 січня 2024 р.

 




30 січня - день народження Всеволода Зіновійовича Нестайка -

« Сонячного Письменника» усіх дітлахів багатьох поколінь України.

Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу. За його творами знімалися фільми, що завоювали міжнародні нагороди. Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка ( за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях «П’ятірка з хвостиком» він був удостоєний другої премії. А в 1979 році рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андесена, як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Більше про життя письменника ви можете дізнатися за посиланням ⬇️

Завдання:

Подивися відео і дай відповіді на запитання.


А ця чудова добірка книжок для всіх шанувальників творчості
улюбленого письменника.
Тож приходьте, читайте улюблені з дитинства твори Всеволода Зіновійовича Нестайка усією родиною!

Чекаємо вас у шкільній бібліотеці!





неділю, 28 січня 2024 р.

 

29 січня українці вшановують пам’ять героїв Крут – студентів, які відчайдушно та героїчно стримували більшовицький наступ біля залізничної станції Крути. Стратегічно важливу станцію під Чернігівщиною, яка вела до Києва, захищали студенти старших курсів першої в Україні юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького. На допомогу їм були спрямовані Студентський курінь та курінь “Смерті”. Найменшим з бійців було по 16 років.
Вранці 29 січня стався напад 4-тисячної армії червоноармійців на українські позиції. Бій продовжувався цілий день, а під вечір українці організовано відступили в сторону Києва, знищуючи за собою колії.
Водночас 27 юнаків, учнів гімназій та університетів, заблукали в темряві та були полонені більшовиками. Згодом вони були розстріляні та поховані біля Аскольдової могили в Києві.
Як це було? ⬇️
Жертва юних українських захисників живе в пам’яті народу і дотепер.
29 січня - День подвигу та прикладу для майбутніх та нинішніх поколінь. День незламності, віри та любові до своєї вітчизни. Світла пам’ять Героям Крут!


2

понеділок, 15 січня 2024 р.

пʼятницю, 24 листопада 2023 р.

 

Івана Семеновича Нечуя-Левицького

85 років від дня народження українського письменника, етнографа, фольклориста, перекладача, педагога.

«Пишу те, що бачив і що знаю,

А чого не знаю, за те не берусь».

І. Нечуй-Левицький.

Іва́н Нечу́й-Леви́цький (справжнє прізвище – Леви́цький, народився 13 [25] листопада 1838 р., м. Стеблів, Київська губернія Канівського повіту (нині – Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район), Російська імперія – помер 2 квітня 1918 р., Київ, Київська губернія, УНР) – український письменник, етнограф, фольклорист, педагог.

У ці дні виповнюється 185 років від дня народження великого українського письменника Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Живе українське слово, сповнене енергії і філософської задуми, лунає завдяки таланту письменника з театральних підмостків, радіопередавачів, у шкільних класах, захоплює образами української минувшини.

Іван Семенович Левицький народився 13 листопада 1838 р. в с. Стеблів Богуславського повіту Київської губернії.

Великий вплив на формування особистості письменника мав його батько, сільський священик Семен Степанович Левицький, вихованець Київської духовної семінарії, який користувався повагою як парафіян, так і духовенства. У спогадах про батька письменник писав: “Батько мій любив рідний край, все було нам говорять, що на Україну дуже насіли польські пани, все розказували нам українську історію…”.

Мати письменника померла рано. Ганна Лук’янівна походила з шанованої священицької родини, її батько Лук’ян Олексійович Трезвинський був священиком церкви Св. Миколая Лебединського жіночого монастиря.

І. С. Левицький показав надзвичайні успіхи у навчанні. Він закінчив Богуславське повітове духовне училище, Київську духовну семінарію та Київську духовну академію.

1853 р. з високими оцінками і гарними відгуками про успіхи І. С. Левицький був переведений з Богуславського повітового духовного училища до Київської духовної семінарії. Атестат випускника Київської духовної семінарії Левицького містить оцінки “вельми добре” і “дуже добре”. Після закінчення семінарії у 1859 р. майбутній письменник був рекомендований для зарахування до Київської духовної академії. Однак, письменнику не вдалося відразу використати цю можливість через хворобу. У Київську духовну академію він вступив у вересні 1861 р. після дволітньої служби вчителем у Богуславському духовному повітовому училищі.

Після закінчення у 1865 р. Академії Іван Семенович Левицький отримав ступінь магістра та посаду викладача Полтавської духовної семінарії.

В автобіографії І. С. Левицький згадує: “В той час виїхали в Польщу два професори академії за начальників дирекції шкіл в повіті на Підляссі, де жив український народ”. Зокрема, в м. Бялу на посаду інспектора прогімназії відправився колишній секретар Правління і Конференції Академії П. Рублевський, однокурсники Левицького Михайло Яновський, Степан Флоринський, Петро Амулін були також направлені в м. Бялу. За ними у 1866 р. у Царство Польське в Каліську гімназію, що знаходилася на далекому прикордонні з Прусією, відправився викладачем І. С. Левицький. У 1867 р. він перевівся до гімназії м. Седльце Седлецької губернії, де викладав для молоді переважно українського походження. З 1878 по 1885 р. працював у Кишиневській гімназії.

1868 р. під псевдонімом Іван Нечуй були надруковані перші твори письменника українською мовою у львівських періодичних виданнях, а 1872 р. вийшла збірка “Повісті І. Нечуя”. У період викладання у Кишеневі Іван Семенович пише твори, які увійшли до скарбниці української літературної класики, “Кайдашева сім‘я”, “Микола Джеря”.


І. С. Нечуй-Левицький. Фото. 1870-их рр

1885 р. І. С. Левицький залишив викладацьку діяльність і переїхав до Києва, де активно долучився до життя Старої Громади. У 1890-х рр. були написані історичні романи “Гетьман Іван Виговський”, “Князь Єремія Вишневецький”.

У 1904 р. українські громадські діячі влаштували святкування 35-ї річниці літературної діяльності письменника. В наступні роки І. С. Левицький займався перевиданням своїх творів.

2 квітня 1918 р. І. С. Левицький помер в Дегтярівській богадільні. Відспівування відбулося на наступний день в Софійському соборі. Похований письменник на Байковому кладовищі.

Надгробок Івана Нечуй-Левицького на Байковому цвинтарі у Києві

✔ Презентація на тему: "Життя і творчість Івана Нечуя - Левицького" (завантажити)

✔ Презентація з теми "Життя і творчість І Нечуя-Левицького" (завантажити)

✔ Презентація з теми "І.С.Нечуй-Левицький та його творчість" (завантажити)

✔ Презентація "Іван Нечуй-Левицький" (завантажити)

✔ Іван Семенович Нечуй - Левицький. Життєвий та творчий шлях

85 років від дня народження українського письменника, етнографа, фольклориста, перекладача, педагога

«Пишу те, що бачив і що знаю,

А чого не знаю, за те не берусь».

І. Нечуй-Левицький.

Іва́н Нечу́й-Леви́цький (справжнє прізвище – Леви́цький, народився 13 [25] листопада 1838 р., м. Стеблів, Київська губернія Канівського повіту (нині – Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район), Російська імперія – помер 2 квітня 1918 р., Київ, Київська губернія, УНР) – український письменник, етнограф, фольклорист, педагог.

У ці дні виповнюється 185 років від дня народження великого українського письменника Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Живе українське слово, сповнене енергії і філософської задуми, лунає завдяки таланту письменника з театральних підмостків, радіопередавачів, у шкільних класах, захоплює образами української минувшини.

Іван Семенович Левицький народився 13 листопада 1838 р. в с. Стеблів Богуславського повіту Київської губернії.

Великий вплив на формування особистості письменника мав його батько, сільський священик Семен Степанович Левицький, вихованець Київської духовної семінарії, який користувався повагою як парафіян, так і духовенства. У спогадах про батька письменник писав: “Батько мій любив рідний край, все було нам говорять, що на Україну дуже насіли польські пани, все розказували нам українську історію…”.

Мати письменника померла рано. Ганна Лук’янівна походила з шанованої священицької родини, її батько Лук’ян Олексійович Трезвинський був священиком церкви Св. Миколая Лебединського жіночого монастиря.

І. С. Левицький показав надзвичайні успіхи у навчанні. Він закінчив Богуславське повітове духовне училище, Київську духовну семінарію та Київську духовну академію.

1853 р. з високими оцінками і гарними відгуками про успіхи І. С. Левицький був переведений з Богуславського повітового духовного училища до Київської духовної семінарії. Атестат випускника Київської духовної семінарії Левицького містить оцінки “вельми добре” і “дуже добре”. Після закінчення семінарії у 1859 р. майбутній письменник був рекомендований для зарахування до Київської духовної академії. Однак, письменнику не вдалося відразу використати цю можливість через хворобу. У Київську духовну академію він вступив у вересні 1861 р. після дволітньої служби вчителем у Богуславському духовному повітовому училищі.

Після закінчення у 1865 р. Академії Іван Семенович Левицький отримав ступінь магістра та посаду викладача Полтавської духовної семінарії.

В автобіографії І. С. Левицький згадує: “В той час виїхали в Польщу два професори академії за начальників дирекції шкіл в повіті на Підляссі, де жив український народ”. Зокрема, в м. Бялу на посаду інспектора прогімназії відправився колишній секретар Правління і Конференції Академії П. Рублевський, однокурсники Левицького Михайло Яновський, Степан Флоринський, Петро Амулін були також направлені в м. Бялу. За ними у 1866 р. у Царство Польське в Каліську гімназію, що знаходилася на далекому прикордонні з Прусією, відправився викладачем І. С. Левицький. У 1867 р. він перевівся до гімназії м. Седльце Седлецької губернії, де викладав для молоді переважно українського походження. З 1878 по 1885 р. працював у Кишиневській гімназії.

1868 р. під псевдонімом Іван Нечуй були надруковані перші твори письменника українською мовою у львівських періодичних виданнях, а 1872 р. вийшла збірка “Повісті І. Нечуя”. У період викладання у Кишеневі Іван Семенович пише твори, які увійшли до скарбниці української літературної класики, “Кайдашева сім‘я”, “Микола Джеря”.

І. С. Нечуй-Левицький. Фото. 1870-их рр

1885 р. І. С. Левицький залишив викладацьку діяльність і переїхав до Києва, де активно долучився до життя Старої Громади. У 1890-х рр. були написані історичні романи “Гетьман Іван Виговський”, “Князь Єремія Вишневецький”.

У 1904 р. українські громадські діячі влаштували святкування 35-ї річниці літературної діяльності письменника. В наступні роки І. С. Левицький займався перевиданням своїх творів.

2 квітня 1918 р. І. С. Левицький помер в Дегтярівській богадільні. Відспівування відбулося на наступний день в Софійському соборі. Похований письменник на Байковому кладовищі.

Надгробок Івана Нечуй-Левицького на Байковому цвинтарі у Києві

✔ Презентація на тему: "Життя і творчість Івана Нечуя - Левицького" (завантажити)

✔ Презентація з теми "Життя і творчість І Нечуя-Левицького" (завантажити)

✔ Презентація з теми "І.С.Нечуй-Левицький та його творчість" (завантажити)

✔ Презентація "Іван Нечуй-Левицький" (завантажити)

✔ Іван Семенович Нечуй - Левицький. Життєвий та творчий шлях


Цікаві факти про Івана Нечуй-Левицького.

Громадянин І. Левицький сформувався раніше, ніж письменник І.Нечуй-Левицький. Літературну діяльність він почав у 30 років, коли події минулого і сучасного міг оцінювати усвідомлено й тверезо.

Ніколи не був одружений. Жив для себе та літератури, усі гроші витрачав на книги. «Бувало, що й жалкував, а більш того, що ні. Так я спокійно собі жив, а то хтозна-як було б. Якби попалася така, як Балабусі (головний герой його повісті) , то самі знаєте, як би мені жилося, чи мав би спокій». – Нечуй-Левицький про холостяцьке життя.

Був доволі дивакуватим та дуже пунктуальним. Завжди ходив з парасолькою та лягав спати о 10 вечора незважаючи ні на що.

Говорив: “Писати треба так, як люди говорять!”. Не терпів літеру “ї”, писав не “їх”, а “йих” і т. ін. Був дуже категоричним щодо правопису та у заповіті вимагав, щоб так його саме так друкували завжди.

Першим почав писати про політику тотальної русифікації в Україні, висвітлюючи цей процес у творах:“Хмари”, “Причепа”, “Над Чорним морем”,. “Російська народна школа на Україні”, “Педагогічний прояв у російській народній школі”, “Школа повинна бути національною”.

Разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм, став перекладачем першої україномовної Біблії, яка вийшла друком у Відні, у 1903 році.

Дивував киян своєю пунктуальністю. Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним і тим самим маршрутом: нагору до Володимирської, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Суперечок не любив: хворів по два тижні, коли доводилося з кимось посваритися. Спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов.

Фундатор нового жанру в українській літературі – соціально-побутової повісті. Він захоплювався українською мовою та говорив: “Мова народу є тілом нації, національний психологічний характер — то її душа».

Ось такий він -  «Всеобіймаюче око України»!

✔ Презентація "Цікаві факти із життя Івана Нечуя-Левицького" (завантажити

✔ Презентація "Цікаві факти із життя Івана Нечуя-Левицького" (завантажити

 
Тести, вікторина, літературна  гра, літературний диктант
 
✔ Сценарій літературної гри «Співець народного життя»  (завантажити)
 
✔ Тест: Творчість Івана Нечуя-Левицького  (завантажити)
 
✔ Тест: Життєвий шлях І. Нечуя-Левицького (завантажити)
 
✔ Тест: Життя та творчость Івана Нечуя-Левицького (завантажити)
 
✔ Тестування за біографією Івана Нечуя - Левицького (завантажити)
 
✔ Тест: Творчість Івана Нечуя-Левицького 
І варіант (завантажити)
ІІ варіант (завантажити)
 
✔ Вікторина «Чи правда, що…» (за біографією Івана Нечуя – Левицького)  (завантажити)
 
✔ Літературний диктант "Творчість Нечуя -Левицького" (завантажити)
 
 
Цитати про творчість І. Нечуя-Левицького та його твори:
 
✔  Ів. Левицький — се великий артист зору, се колосальне, всеобіймаюче око України. Те око обхапує не маси, не загальні контури, а одиниці, зате обхапує їх із незрівнянною бистротою і точністю, вміє підхопити відразу їх характерні риси і передавати їх нам із такою випуклістю і свіжістю красок, у яких бачить їх… (І. Франко)
 
  Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору про трудяще село…, як «Кайдашева сім’я» Нечуя. Тут все виконує свою визначену автором роль, веде свою мистецьку партію, як інструмент в хорошому оркестрі чи хорі (М. Рильський)
 
  З погляду на високе артистичне змалювання селянського села й добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства (І. Франко)
 
  Повість “Кайдашева сім’я” — “арена людських пристрастей” (Є. Гуцало)
 
 
Твори Івана Семеновича Нечуя-Левицького
 

  Читати ТУТ>>>
 
  Слухати ТУТ>>

 
Іван Нечуй - Левицький "Микола Джеря" (Радіовистава, 1987 р)
✔ Дивитись 
 
Кайдашева сім'я

Київські прохачі

Тизер повнометражного фільму «Микола Джеря»

 
Архівні документи
 
1838 р., листопада 21. – Запис про народження І. С. Левицького, зроблений в метричній книзі церкви Преображення Господнього с. Стеблів Богуславського повіту Київської губернії.
1853 р. – Клірова відомість церковнослужителів церкви Преображення Господнього с. Стеблів Канівського повіту Київської губернії.
 
1853 р. – Іменна відомість учнів вищого відділення Богуславського духовного училища за 1851 і 1852 навчальні роки.
1853 р., липня 17. – Свідоцтво І. С. Левицького про закінчення Богуславського духовного училища.
1853 р., вересня 4. – Список учнів Богуславського духовного училища, призначених для переведення до нижчого відділення Київської семінарії.
1859 р., серпень. – Атестат про закінчення І. С. Левицьким Київської духовної семінарії.
1860 р., травня 26. – Повідомлення правління Київської духовної семінарії благочинному Канівського повіту священнику С. Левицького про зарахування І. С. Левицького на посаду третього учителя Богуславського духовного училища.
1860 р., травня 27. – Повідомлення благочинного 6-ої дільниці Канівського повіту священника С. Левицького правлінню Київської духовної семінарії про виїзд І. С. Левицького до Богуслава для зайняття посади вчителя.
1867 р., березень. – Атестат І. С. Левицького про закінчення Київської духовної академії і присудження ступеню магістра 9 липня 1865 р.
1881 р., листопада 26. – Повідомлення в. о. начальника Головного управління у справах друку П. П. Вяземського київському окремому цензору з іноземної цензури про заборону передруку творів І. С. Нечуя-Левицького “Запорожці” та Т. Г. Шевченка “Гайдамаки”.
1904 р., грудня 23. – Донесення начальника Київського губернського жандармського управління директору Департаменту поліції про святкування 35-річного ювілею  літературної діяльності І. С. Нечуя-Левицького

Інтерактивна гра

ЖИТТЄПИС Івана Нечуя - Левицького 

https://learningapps.org/13888752